веч@рка ////интернет-газета////

Як, коли і де вперше відсвяткували День Києва.

Офіційно День Києва вперше відсвяткували у 1987 році. Але те свято було лише відгомоном, продовженням справді першого Дня народження столиці, з розмахом відзначеного у 1982 році. Цікаво пригадати, яким був той День міста, що започаткував традицію.

Дата
У кінці травня 1982 року Київ з ініціативи академіка, заступника голови Ради міністрів Української РСР, керівника республіканського Товариства охорони пам’ятників історії й культури Петра Тронька святкував не просто день народження, а 1500-річчя.

Дата солідна, особливо враховуючи те, що Москва того-таки року могла похвалитися 835-літнью історією, що давало привід для гордості киянам. Але цифра 1500 викликала неабияку дискусію у колах істориків та тогочасних партійних діячів. Визначити дату заснування міста з такою точністю майже неможливо – перші поселення існували тут ще 25 000 років тому, а Петро Тронько стверджує, що вік столиці щонайменше 2000 років. Проте Москва в особі партійного ідеолога Михайла Суслова “натисла” на вчених, тому фактично ми святкуємо річницю першої письмової згадки про Київ.

Ювілейний вітраж на проспекті Перемоги.

Філософську крапку у дискусії поставив перший секретар ЦК КПУ Володимир Щербицький, заявивши: “Відзначимо 1500-ліття за життя нинішнього покоління, а якщо нащадки вирішать, що ми були не зовсім точні, нехай і собі відсвяткують ювілей”.

Свято
Про те, як відбувалося святкування 1500-ліття Києва, нам розповіла його учасниця Варвара Іванівна, у той час – бібліотекар ЦІППО.

“Це було перше по-справжньому народне свято. Зараз усі звикли, а тоді якщо свято – то мітинг, партійні промови та лозунги. А 1500-річчя Києва було народним, бурхливим і радісним.

На Софійській площі відбулося грандіозне “шоу” за участю акторів, що розіграли сцени з братами Києм, Щеком і Хоривом, особливо запам’яталася Либідь.

Також велике свято з концертом було на Республіканському стадіоні. Андріївський узвіз відремонтували, там відбувся художній вернісаж.

Також до свята усім, хто давно жив і працював у Києві, давали медалі, було дуже приємно, що влада відзначила простих столичних працівників.

Готувалися до ювілею довго, але в результаті весь Київ гуляв кілька днів. Звичайно, були і мітинги, і паради, проте головне – народні гуляння на Хрещатику, на стадіоні. Київ тоді став значно чистішим, окрім того, відкрилося кілька цікавих місць”.

Подарунки людям
Головний подарунок - київська ювілейна медаль справді була “народною”, але “вагою” її обділили:

Указом Президії
Верховної Ради СРСР
від 10 травня 1982 року

…Медаллю “На згадку про 1500-ліття Києва” нагороджуються: робітники, фахівці народного господарства, працівники науки й культури… що внесли своєю працею внесок в економічний і соціально-культурний розвиток міста, що проживають, як правило, у Києві або його приміській зоні не менше 10 років;

…Медаль “На згадку про 1500-ліття Києва” носиться на лівій стороні грудей і за наявності інших медалей СРСР розташовується після медалі “На згадку 250-ліття Ленінграда”.

Проте люди, що її отримали, пишаються цією медаллю і згадуються гучне свято 1982 року.

Більш прозаїчними, але не менш цікавими стали “продуктові” подарунки: спеціально до ювілею випущено торт “Старокиївський” і горілку “Древньокиївську”. Остання випускалася у штофах із зеленого скла, стилізованих під старовину, коштувала недешево (10 карбованців за середньої зарплатні 120) і стала популярним київським сувеніром поруч з “Київським” тортом та цукерками “Вечірній Київ”.

Переказують, що до хмільного напою пряме відношення мав перший секретар ЦК КПУ Володимир Щербицький. Спочатку напій повезли затверджувати в Москву, але тамтешні чиновники причепилися до його першої назви “Київська Русь” (мовляв, коли ж це Русь була київською?) Переконати їх не вдалося і випуск нової горілки було заборонено. І тоді розробники звернулися до Щербицького. Покуштувавши напою, він вирішив: “Будемо робити цю горілку тільки для України. До того ж вона стане презентаційною до 1500-ліття Києва”.

Подарунки місту
Яке ж свято без подарунків ювіляру? До 1500-ліття столиці було проведено благоустрій Старокиївської гори, де існувало перше укріплене городище, провели розкопки Лядських воріт (їх залишки кияни могли бачити крізь грати у підземному переході на Майдані незалежності. Сучасна “версія” має далеке відношення до історичної пам’ятки, що зникла після появи котловану “Глобуса” за часів мерства Олександра Омельченка.

Також було упорядковано Андріївський узвіз, який, після проведених на ньому вернісажів, став київським Монмартром.

На березі Дніпра встановили монумент, біля якого досі фотографуються 80% молодят - скульптурні зображення легендарних засновників Києва Кия, Щека, Хорива і їхньої сестри Либіді у човні. Досі невідомо, чому поляни-засновники міста пливуть від нього вниз Дніпром.

Самсон - фонтан і годинник.

До 1500-ліття відкрили фонтан “Самсон” на Контрактовій площі. Окрім старовинної скульптури, над якою ще на початку століття іронізував галичанин Лесь Мартович, фонтан цікавий тим, що на ньому є сонячні годинники, що досі служать киянам.

Але головна архітектурна подія – відкриття павільйону Золотих воріт. До 1982 року їх залишки, укріплені залізними та бетонними конструкціями, залишалися під відкритим небом і поступово руйнувалися. Група учених, у яку входили Олександр Висоцький, Микола Холостенко, Євгенія Лопушинська, зайнялася питанням відновлення зовнішнього вигляду цього спорудження, що було у князівські часи центральним в’їздом до міста. Його зруйнували монголо-татари, але вчені знали: князь Андрій Боголюбський побудував, по суті, копію Золотих воріт у своєму рідному місті Володимирі. Там ворота, на щастя, збереглися, за ними і відновили вигляд київських.

Золоті ворота, заново відкриті у 2007 році.

Учені звернулися до влади із пропозицією побудувати на місці, де вони стояли в давнині, павільйон, що нагадує ворота. Учених підтримав секретар ЦК КПУ Юрій Єльченко, що курирував гуманітарні питання.

А підсумком історичного свята стало урочисте відкриття Музею історії Києва у Кловському палаці. На жаль, зараз музей постраждав через той-таки палац, бо знайшлися охочі до елітної будівлі чиновники. Поки що він існує у вигляді філіалів та довгобуду на вулиці Інститутській.

З того часу до свята традиційно відкривають пам’ятники. Одні з них, як Золоті ворота, стають символами столиці, інші, як худий козак на вулиці Золотоворітській – об’єктами насмішок.

Відпливаючі з Києва засновники.

Наступні дні народження Києва були різними за духом і наповненням. З 1984 року закріпилася традиція вернісажів на Андріївському узвозі. 1986 пройшов під знаком Чорнобильської трагедії. Проте в останню неділю травня 1987 року вперше було офіційно відзначено День Києва, як тоді стверджувалося, для “підвищення трудової й суспільно-політичної активності всіх трудящих, посилення їх ідейного, інтернаціонального, патріотичного, морального й естетичного виховання”.

У спадок від минулої епохи киянам дісталося гарне свято. Залишається сподіватися, що День Києва буде не тільки можливістю для маргіналів заплювати Майдан насінням під черговий концерт, а й справді сприятиме вихованню у киян єдності та гордості за своє місто.

Тарас Супрун.

Джерело: www.moemisto.com.ua  (http://moemisto.com.ua/5469)

повтор: 27.05.08