Вали на Подолі.
Янв 23rd, 2008 by komarale
Воєводи Ярополка добре приготувались до січі з воями князя Володимира в Києві. З самої ранньої весни тіуни, ябетники й мечники з Гори кожного ранку гонили чорних, роб’їх людей з Подолу й Оболоні до Глубочицького ручая й на його берегах копали глибокі рови, насипали два високі вали: верхній по правому березі ручая, нижній - по лівому, аж до Оболоні.
Разом з роб’їми людьми працювали й мостники, дереводіли, всякі кузнеці - вони густо забивали на валах околля, плели з лози загороди, закопували в землю зубками догори борони, готували й прикривали гіллям ями-костоломки.
Зціпивши зуби, з ранку до пізньої ночі гнули свої спини ці люди - Київ знав навали багатьох орд, набіги різних напасників, але ще ніколи не було, шоб руські люди йшли супроти таких самих руських людей.
Проте вони не могли говорити - над ними стояли княжі мужі, то тут, то там з’являлись воєводи, -кияни мовчали, копали, насипали далі землю.
Як на той час, це була могутня перепона для найкращого воїнства, вали тягнулись не тільки по Глубочиці, а й схилами Щекавиці до Воздихальниці, понад шляхом з Подолу до самих стін Гори.
Але не тільки валами загородився Ярополк від півночі, на верхньому валу Глубочиці викопані були землянки, канави, рови, в яких могли ховатись його пращники, лучники й усі вої.
(С. Скляренко, роман “Володимир”, Київ видавництво художньої літератури “Дніпро” 1990, стор. 142-143)
